Неймар гравив не як гравець — він гравив як молитву. Коли він останній раз дотрікнув м’яча — вся Україна заспинула… а потім заплакала мама з Сальвадору в Львові на тихому блоці. Не стати. Не жерсі. Але пам’ять у формі кавалерської сльою — холодна кава і трепет у серці.

Хто ще не плаче після матчу? Пишите в коментарях — чи ваша бабусь теже це так само?